Himalaya

Караван Дірка стоїть разом із моїм у селі 7. Ой лишенько, я ходжу перед Дірком. Якщо я зараз накажу своєму караванному лідеру торгувати, село дасть йому лише дешевий ячмінь. А потім Дірк забере собі нефрит. Краще нехай мій караван зробить паузу, а Дірк спочатку забере ячмінь. Тоді я отримаю цінний нефрит і зможу одразу відправити свій караван через крижану стежку до села 10, щоб там знову пограти: виконаю монастирське завдання за мідь та сіль, побудую цінну ступу та розподілю три делегації по навколишніх регіонах. Отже, програмую свій караван так: пауза, торгівля, крижана стежка, торгівля, кам’яна дорога і наприкінці ще раз крижана стежка. Тоді наступного раунду я опинюся в селі 12 і, можливо, навіть отримаю золото. Ця гра вже так довго стоїть у мене на полиці й була так часто на столі, що виглядає зовсім потертою. Але мені вона досі дуже подобається. Програмування наступних 6 кроків мого каравану — це справжня інтрига! 6 кроків — це багато, й інші гравці мають достатньо часу своїми караванами зіпсувати мої плани. Але, можливо, я правильно визначу, куди вони прагнуть, і використаю це собі на користь. Фінальний підрахунок теж захопливий! Той, хто має найменше релігійного впливу, одразу вибуває. Неважливо, як добре він виглядає в решті аспектів! Решта гравців порівнюють свою політичну силу: той, хто контролює найменше територій, також вибуває. Два залишені гравці нарешті міряються економічним успіхом: перемагає той, у кого більше стад яків. Стара гра, дизайн уже трохи застарів, прості механізми без жодних карток, треків чи ланцюжків — і все одно вона постійно повертається на мій стіл!